У мене Ендометріоз і мені болить...

Мені болить

Не через свій ендометріоз. Точніше — не тільки.
Мені болить бо: Медична система загалом зневажливо ставиться до жіночого здоров’я, а з ендометріозом ситуація у 100 разів гірша.

Мені болить бо: Медична система не враховує та не дбає про психічне здоров’я жінок з ендо.

Більше ніж 60% жінок з ендометріозом страждають від тривожності, депресії та апатії. Імовірність “завершити це все передчасно” в 4 рази вища ніж у здорових жінок.

Мені болить бо: Близько 80% хірургів не мають необхідних навичок щоб проводити якісне висікання ендометріозу. Ця недостатньо компетентна хірургія збільшує кількість майбутніх операцій, не достатньо полегшує симптоми, та вимотує фінансово та морально.

Мені болить бо: Часто гормонотерапія лише маскує симптоми, доки хвороба повільно прогресує, наприклад КОКи. А та терапія що працює має безліч побічних ефектів.

Мені болить бо: В середньому жінки чекають (часто у пекельних муках) 10-13 років на встановлення діагнозу. І на той момент у них знаходятьь вже 4 стадію ендометріозу.

Мені болить бо: На наукові дослідження Терапії ендометріозу виділяють на 99% менше фінансування, ніж на терапію діабету.

Мені болить бо: медична система і досі не впроваджує такі важливі комплексні підходи до терапії ендометріозу як: здорове харчування, вітамінотерапію, психотерапію, антиоксидантну терапію, акупунктуру, остеопатію, озонотерапію та інші методики.

Чому я про це пишу

Не щоб вас налякати. І не щоб настроїти проти лікарів — більшість із них працюють у системі, де на прийом дванадцять хвилин, і це не їхній вибір.

Я пишу, бо мовчання тут працює проти нас.

Ви не перебільшуєте. Вам не здається. І ваш біль — достатня підстава, щоб вас почули.

Якщо після цього допису хоч одна жінка піде й наполягатиме на обстеженні, замість того щоб терпіти ще рік — значить, було варто.
 

Кароліна, нутриціологиня. Працюю з жінками з ендометріозом та аденоміозом.