Останні новини та статті

Ендометріоз зачіпає приблизно 10% жінок репродуктивного віку — і майже завжди перше питання після встановлення діагнозу звучить однаково: «Чи зможу я завагітніти?»

Коротка відповідь: у більшості випадків — так. Довша відповідь потребує розуміння того, як саме ендометріоз втручається в репродуктивну функцію, які втручання реально змінюють результат, а які лишаються на рівні гіпотез.

Якщо ви гуглили «дієта при ендометріозі», то бачили суперечливі поради. Прибрати глютен. Прибрати молочку. Прибрати червоне м'ясо. Прибрати сою — або навпаки, їсти більше сої. Кето. Протизапальний протокол. Естроген-детокс.

Проблема в тому, що за цими рекомендаціями стоїть дуже різна якість доказів — від рандомізованих досліджень до чиєїсь особистої історії, яка стала контентом.

Розберу чесно: що має підтвердження, що виглядає правдоподібно, але не доведено, і що є радше маркетингом.

Середня затримка діагнозу «ендометріоз» — 7-10 років. Які симптоми не варто ігнорувати, чому УЗД часто нічого не показує і що робити далі.

А те, що ендометріоз — це не ізольована проблема органів малого таза. Це стан, який зачіпає імунну систему, запальні процеси, нервову систему, м'язово-фасціальну систему і сприйняття болю. І працювати доводиться з усім цим, а не з одним пунктом.

Тому в моїй роботі є і харчування, і сон, і дихання, і робота з тілом — і так, іноді розмова про те, в чому ви ходите щодня.

Чого я не роблю: не обіцяю, що зміна взуття прибере біль, і не пропоную це замість медичного спостереження. Такі речі працюють як частина ширшої стратегії, а не самі по собі.

Я прийшла в цю тему не з підручника.

Роками я чула те саме, що чує більшість жінок з ендометріозом: що це «просто болючі місячні», що треба потерпіти, що народжу — і мине. Останні місяці в темі ендометріозу пожвавлення: обговорюють експериментальний препарат ENDO-205, який діє не на гормони, а на імунну ланку. Новина справді хороша. Але навколо неї вже встиг наростити оптимізм, який варто охолодити — і водночас пояснити, що з цього випливає для вас сьогодні, а не через десять років.

Ти почала приймати гормони щоб стало краще. Щоб нарешті без болю. Щоб жити нормально.

А замість цього отримала щось інше.

Вага яка росте без причини. Депресія яка накриває і не відпускає. Втома коли прокидаєшся вже виснажено. Здуття яке не проходить. Ноги які немов застрягли у бетоні. Лібідо якого просто немає.Головні болі що почастішали. Відчуття що ти — це вже не ти.

І ти йдеш до лікаря і кажеш: «Мені погано». А у відповідь чуєш: «Терпи. Це нормально. Треба звикнути».

Сьогодні я поясню тобі чому саме так відбувається — і що з цим можна зробити.

Тобі щойно поставили діагноз ендометріоз. Або аденоміоз. Або знайшли кісту на УЗД.І перше що ти зробила — відкрила інтернет. І прочитала про безпліддя, про операції, про те що це «невиліковно», про жінок які роками страждають і нічого не допомагає.Але зараз я хочу сказати тобі найважливіше: ендометріоз — це не вирок. І перші кроки які ти зробиш після діагнозу — визначать дуже багато. Сьогодні я розкажу тобі конкретно що це за кроки і як не наробити помилок на самому початку.

Тобі казали, що болісні місячні — це нормально. Що у всіх болить, але ти все занадто драматизуєш?Що народиш — пройде. І ти звикла. Ти навчилася планувати своє життя навколо «тих днів». Знаєш скільки знеболювального взяти з собою у відпустку. А за цим болем може стояти захворювання - Ендометріоз.

На бактеріальний цистит жінки з ендометріозом часто хворіють, але я хочу обговорити інший вид болю у сечовому міхурі - це Інтерстиціальний цистит. Його ще можна назвати Синдром болісного сечового міхура (СБСМ).

Симптоми Інтерстиціального циститу часто легко сплутати з симптомами бактеріального циститу чи ендометріозу. Тому його так важко діагностутвати. 

У дослідженні 2002-2005 років жінкам з болем сечового міхура проводили лапароскопію для виявлення ендометріозу та цистоскопію з гідродистензиєю для виявлення СБСМ. Виявили: 76% жінок мали ендометріоз, 82% мали СБСМ, та 66% мали як ендометріоз, так і СБСМ.

Що робити щоб зменшити прояви Інтерстиціального циститу?

У 2021 році відбулась моя перша лапарсокопія ендометріозу. Як я наважилась на неї та чому потрібно було робити її швидше, розповідаю далі.

Синдром подразненого кишківника (СПК) зустрічається в п'ять разів частіше у жінок з ендометріозом у порівнянні з іншими жінками. Також СПК та ендометріоз легко сплутати, адже вони спричиняють схожий біль.

У частини жінок, які роками думали, що їхній біль спричинений СПК, після видалення ендометріозу, про який вони навіть не підозрювали, симптоми СПК зникають. У інших жінок, які думали, що всі їхні симптоми спричинені ендометріозом, почуваються набагато краще після лікування СПК.

Мені болить бо: медична система і досі не впроваджує такі важливі комплексні підходи до терапії ендометріозу як:

здорове харчування, вітамінотерапію, психотерапію, антиоксидантну терапію, акупунктуру, остеопатію, озонотерапію та інші методики.